щось схоже на мемуари...

[vyuko_z_lycka]

11 грудня... Для мене ця дата стала сакральною на усе подальше життя. День відліку. Новий етап і момент неповернення.
На світанку 11 грудня 2013 я приїхав на Майдан... Їдучи до Києва, я не вірив в успішність Майдану, та я ЗНАВ що мушу бути там. Усім своїм я казав що їду на 3-4 дні, максимум тиждень. Хочеш розсмішити Бога, розкажи Йому про свої плани.
Я їхав саме в другу сотню, там знали що до них їде медик й чекали на нього. По приїзді відразу пішов до намету другої, яка пізніше стала легендарною. А там мене зустріли мандаринками, певно були таки наколоті, бо тримають мене ще й зараз.
Що було далі знають велика кількість людей. Далі були нічні стояння на другій барикаді, морозні ночі і дні чекання штурму, вулиця Грушевського, поранені, перші загиблі, Інституцька, Небесна Сотня, поранені у всіх лікарнях міста, Нові Петрівці, Гвардія, перший гвардійський батальон Національної Гвардії, АТО, Сергій Петрович Кульчицький, похорони що йдуть караваном і кінця йому не видно...
Пройшов рік, рік після якого немає повернення до попереднього життя...

Comments

[angelika-ua.livejournal.com]

СПАСИБО!

[revolvedr.livejournal.com]

життя триває, і насправді ніколи нема повернення до попереднього життя, є тільки зараз, є досвід і відчуття різних періодів, що здаються болюче втраченими, і кожен період у спогадах виглядає як минуле життя, але приходить новий день, і новий етап,
і якби не було важко звечора, на ранок знову стає легше...

[tojime.livejournal.com]

Воно й добре, що повернення _туди_ немає.

[stasorenburg.livejournal.com]

вы пишит почаще, это очень важно для всех, в том числе и тех, кто поддерживает свободную Украину в России

[inmigrante.livejournal.com]

І добре, що нема повернення. Тільки б не гинули ще хлопчики....