vyuko_z_lycka (
vyuko_z_lycka) wrote2014-06-06 08:49 am
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
рука бойца колоть устала (с)
Короткий перепочинок, батальйон уже тиждень як у Киэві. І маэмо ще декілька спокійних днів.
Це чарівні дні, дні проведені далеко від війни. Якби не одне але: сердцем ми там, нас привезли звідти до Киэва, але не змогли забрати "того" з нас.
На деякий час відволіктись всеж вдаэться))) Учорашня прогулянка вечірнім Подолом, з чудовим, другом... Прогулянки до пізньоі ночі завжди мають у собі свій унікальний шарм... Вуличні, джазові музики, малесеньке кафе, де настільки затишно, розмова з старерьким, мудрим піаністом, котрий побачивши форму зрозумів сам. Короткі діалоги з людьми: "звідти?" - кивок голови у відповідь і подальше тихе, щире "дякуэмо вам, тримайтесь і обовязково повертайтесь цілими".
Ще в березні ві киэвлян ми чули "хлопці, це ваше місто"... І так, це наше місто, воно з нами і ми повеземо його з собою. Повеземо ТУДИ. Але це буде трішечки пізніше, ще декілька днів, декілька коротких днів і назад, туди де ми залишились...
А поки злегка випивші гвардійці гуляють містом, у них відпочинок, вони знайомляться з містом. Відкривають для себе місто у якому стільки місяців воювали, але якого не знали.
І вибачіть всеж ім іх посиділки в кнайпах, шикування в ресторанчиках міста,(після тижневих відсутності сухпайків та води) ім можна, ім потрібно, вони "звідти".
Це чарівні дні, дні проведені далеко від війни. Якби не одне але: сердцем ми там, нас привезли звідти до Киэва, але не змогли забрати "того" з нас.
На деякий час відволіктись всеж вдаэться))) Учорашня прогулянка вечірнім Подолом, з чудовим, другом... Прогулянки до пізньоі ночі завжди мають у собі свій унікальний шарм... Вуличні, джазові музики, малесеньке кафе, де настільки затишно, розмова з старерьким, мудрим піаністом, котрий побачивши форму зрозумів сам. Короткі діалоги з людьми: "звідти?" - кивок голови у відповідь і подальше тихе, щире "дякуэмо вам, тримайтесь і обовязково повертайтесь цілими".
Ще в березні ві киэвлян ми чули "хлопці, це ваше місто"... І так, це наше місто, воно з нами і ми повеземо його з собою. Повеземо ТУДИ. Але це буде трішечки пізніше, ще декілька днів, декілька коротких днів і назад, туди де ми залишились...
А поки злегка випивші гвардійці гуляють містом, у них відпочинок, вони знайомляться з містом. Відкривають для себе місто у якому стільки місяців воювали, але якого не знали.
І вибачіть всеж ім іх посиділки в кнайпах, шикування в ресторанчиках міста,(після тижневих відсутності сухпайків та води) ім можна, ім потрібно, вони "звідти".
Re: А помните, украинцы?
2. Девочка на Майдане помощь оказывала тем, кто без оружия три месяца на морозе требовал соблюдения прописанных прав. А в ОГА погиб человек, воспитанники которого семью на блокпосте расстреляли, убили родителей на глазах у ребенка - совсем не видишь разницы?
3. Нет у нас сортов никаких, есть те, кто уважает Украину и те, кто ее не уважает. С первыми все ясно, а вторые пусть пойдут вон. У нас границы открыты, никто никого не держит.
з.ы. "А если мы мешали, то почему только вам? Почему не белорусам, не казахам, не азербайджанцам? Почему мы не мешали финнам?"
угу... не мешали... ни финнам, ни грузинам, ни литовцам, ни сербам, ни сирийцам...
если бы вы и вправду СВОИМИ проблемами занимались - было бы хорошо всем, и в первую очередь вам, а так - одна тоска от вас... Сталин вашу культуру загубил как и все остальные, только остальные это понимают, а вы - нет... когда ж повзрослеете уже?
Re: А помните, украинцы?
2. Ложь
3. Настолько открыты, что сами граждане их и передвигают
з.ы. все живут. никто не клянет.
это только у вас один путин в головах)
Re: А помните, украинцы?
Re: А помните, украинцы?
И этот "аргумент" - вам оттуда не видно, что здесь происходит.
Как раз таки со стороны виднее. Ведь за головами голов не видно. А нам видно не только те головы, что стояли на майдане, но и всех кто стоит за этими головами. И как можно нас обвинять в зомбированности. у нас же нет, в отличие от них ограничения в получении информации из разных источников. И мы не варимся в едином котле.