vyuko_z_lycka | (no subject)

Якби нашим життям хтось керував,хтось приймав рішення ми б не аналізували свої помилки потім і не було би того блаженного осяяння.
Якби нам вчасно тикали пальцем на всі дефолти то ми би не бавилися в дітей, не будували би навколо себе замки з піску надто близько до моря і точно би не пускали корабликів у штормовий день.
Було б добре якби ми всі мали коло себе таких людей які б помагали нам і підтримували.
Було б добре б мати людину до якої ти можеш подзвонити коли до тебе прийде оте маленьке осяяння і ти щасливий в такому ото стані, по дитячому підскакуючи на власному ліжку розкажеш це ЇЙ, щоб вона щиро за тебе пораділа...
Я насправді людина бідна, бо у мене ЇЇ немає...
Головне не здепресувати в такому стані, та ще й далеченько від звичного ореолу існування...
Хоча й тут з часом навкруги потроху більшає людисьок з якими можна приємно провести час, та поки що їх вистачає лиш на півтори руки рахування...
Та все-ж ЇЇ не вистачає...
Невже я такий один?

Flat | Top-Level Comments Only

Ваші шляхи все одно перетнуться, але головне впізнати один одного, не злякатися і не втекти. В наш час взагалі щось справжнє важко розпізнати у купі всіляких ерзаців, та ми не про те... Ви зустрінетесь:)

Вірю що ти права!
Колись це обов"язково станеться, тільки от хочеться поскоріше...
А поки що... Знаєш як то кажуть-"багато є тих з ким можна лягти в одне ліжко, та дуже мало тих з ким би хотілось у ньому прокинутись"...
Звучить трохи песимістично та так ото воно вже є...

цікаво, я такого ще не чула:)